ВАТОЧНИК не зовсім сірійський🌱

🌍Продовжуємо дописи про інвазійні види рослин.

♥️Дякуємо автору книги «Рослини-прибульці» Коваленку Олексію та видавництву «Віхола» за дозвіл використовувати їх оригінальні тексти.

👇Одна лишень українська родова назва ваточника сірійського (Asclepias syriaca) натякає на те, що за цією рослиною треба уважно стежити. Хоч її і не помітили за шануванням радянських свят, та вона має бавовноподібні придатки (папуси), і вони допомагають їй блискавично мандрувати вперед до своїх мрій і нових цілей зі вторгнення.

🏥А от у латинського відповідника уже зовсім інші акценти. Карл Лінней у 1753 році віддав шану давньогрецькій міфології та назвав рід на честь бога здоров’я та медицини Асклепія. А зробив це вчений через відомості про лікарські властивості рослини.

🎋З видовою назвою «сирійський» тут узагалі коїться казна-що. До Сирії цей ваточник має тільки той застосунок, що розташовується … на одній планеті! 🌎А от походить Asclepias syriaca із Північної Америки. Багато ботаніків XVI-XVII століть, а разом з ними і Карл Лінней, бачили спорідненість ваточника із представниками роду Кутра з Малої Азії. Найчастіше в літературі тих часів рослина була відома як Apocynum syriacum. Карл Лінней помітив відмінність ваточника від рослин роду Apocynum, тому переніс його в окремий рід, але видовий епітет – лишив. Так рослина отримала сирійську прописку, ніколи до цього в Сирії не зростаючи.

🌎До кінця XVI – початку XVII століття поширення виду обмежувалося Північною Америкою, аж поки не виникла геніальна ідея завезти цю красу до Європи. Завдяки використанню рослини як декоративної, а згодом – і технічної культури ваточник почав тікати з місць свого вирощування на нові території.

🔵🟡Напевно сказати, коли Asclepias syriaca отаборився в Україні, досить складно. У 1863 році його вже точно вирощували в Київському ботанічному саду, а невдовзі почали культивувати й у Білій Церкві. Основна мета вселення – не розтрощити місцеві екосистеми, а використовувати вид як каучуконос.

🍃Ваточник сирійський – це трав’яниста рослина висотою 80-150 см із дуже потужною кореневою системою. Корені ростуть на глибині 10-40 см і розташовуються паралельно поверхні землі. Вони переплітаються в густу мережу та сприяють вегетативному розмноженню. Однак за потреби корені можуть проникнути глибоко вниз аж то 3 м 80 см!

🌱Листки на пагонах потужні й опушені зісподу. Білі, рожеві чи червоні квітки зібрані в суцвіття. Запилювачів ваточник приваблює запахом і нектаром. Насіння ваточника має 99% проростання за наявності тепла і трохи землі зверху. Росте, як на дріжджах. Уже через три тижні в нових рослин відбувається розростання коренів і формування бруньок відновлення. Наступного року з них почнуть рости окремі пагони і з’являться щільні зарості загарбника.

⏳Формується багатоголовий дракон, до того ж ще кілька років окремі пагони будуть зв’язані один з одним коренями.. окрім того, наступного року ваточник уже готовий до квітування й утворення насіння. Важко сказати, як довго може існувати такий клон за різних еколого-ценотичних умов, але чимало дослідників вважають, що й сотні років не є для нього межею.

🌱Не дивно, що з такими природними даними завойовника ваточник сирійський стає дедалі активнішим на теренах України. Він легко освоює бідні піщані грунти, окуповує узбіччя доріг, шаленіє на перелогах, а іноді не соромиться навіть забрідати на узлісся та степи. Активне кореневе розмноження допомагає загонам першої хвилі вторгнення розширювати сферу впливу на 3 м у діаметрі на рік. Насіннєве розмноження готує другу хвилю інвазії, і далеко не кожна екосистема може витримати таких нахаб.

🌱Найчастіше під натиском вселенця падають бастіони вже пошкоджених екосистем, але за нинішньої людської всюдисущості, яка з них не є пошкодженою? Ваточник гальмує або й повністю припиняє процеси відновлення рослинності після впливу людини. Тому переліг чи пасовище не можуть перетворитися на лук чи степ, адже на щільну тусню чужинця місцевим видам складно отримати запрошення.

🚜Навіть на ланах, які обробляють фермери, ваточник здобув репутацію злісного бур’яна, що глузує з більшості доз гербіцидів і механічних прополювань.

❓Як ми допустили вторгнення такої небезпечної рослини? Тут усе просто! Не помітили, зачарувавшись її можливим використанням. З лікувальною метою і в їжу ( але потрібно зважати на його отруйність). Із запашних квіток ваточника добували й добувають ефірну олію для парфумів. Проте інтенсивне вирощування рослини в Європі почалося заради іншої стратегічної сировини – каучуку. Однак ця радість не тривала довго. Уже в середині ХХ століття інвазійну вечірку на полях почали згортати через низьку економічну вигоду затії: процес виготовлення продукту був трудомісткий та затратний, а каучук не найвищої якості.

🧶 Намагалися використовувати також летючі придатки довкола насінин. Їх пробували перетворювати на тканину й добувати із сировини целюлозу. Обидва задуми зазнали цілковитого фіаско через крихкість утвореного продукту та не такий уже й високий вміст у них целюлози.

🐝🍯Очевидно, єдині, кого не розчарував ваточник – це пасічники. З нектару рослини бджоли створюють шедевр медоборського мистецтва – приємний, тягучий та ароматний. Проте запилювачі так люблять аромат нової модної рослини, що часто ігнорують соняшник, а це призводить до зниження врожайності цієї культури🌻.

🧹🛻Окрім втрат врожаю сільськогосподарських культур, збитків завдає і боротьба з ваточником, адже очистити узбіччя доріг чи узлісся від нього – недешева затія. Застосування гербіцидів часто не має успіху. Без хімікатів обмежити вторгнення ваточника ще складніше. Тут не завадить скошування до фази цвітіння, що сильно не ослабить добре вкорінену рослину, але обмежуватиме утворення насіння. Викопування коренів уже сформованої колонії нагадуватиме робочий день виконувача обов’язків Сізіфа. Це підкреслює важливість виявлення нових осередків, коли щойно пророслих вселенців легко викоренити, запобігши серйозним проблемам у майбутньому.

❗Перші три фото з мережі інтернет. Останні два зроблені на Фесенкових горбах, заповідній зоні РЛП.